Platelet-Rich Plasma (PRP) therapy has garnered significant attention in recent years as a potential treatment for various orthopedic conditions. Despite its growing popularity, the evidence supporting its efficacy remains inconclusive. This article aims to provide a comprehensive overview of the current state of evidence regarding PRP therapy in orthopedic surgery, highlighting the lack of robust clinical data.
What is PRP Therapy?
PRP therapy involves the injection of a concentration of a patient's own platelets to accelerate the healing of injured tendons, ligaments, muscles, and joints. The process involves drawing blood from the patient, processing it to increase the concentration of platelets, and then injecting the PRP into the injured area.
Current Evidence and Findings
1. Knee Osteoarthritis: The American Academy of Orthopaedic Surgeons (AAOS) has reviewed the use of PRP for knee osteoarthritis and concluded that the evidence is insufficient to recommend its routine use¹. While some studies suggest potential benefits, others show no significant improvement compared to placebo or other treatments².
2. Tendon Injuries: Research on PRP for tendon injuries, such as Achilles tendinitis, has shown mixed results. Some studies report improved outcomes, while others find no significant difference compared to standard treatments². The variability in study designs and PRP preparation methods contributes to these inconsistent findings³.
3. Meniscal Repair: A recent review of intraoperative PRP injections for meniscal repair found inconclusive evidence regarding its effectiveness. Some studies suggest potential benefits in terms of pain relief and functional recovery, but others show no significant differences compared to control groups⁴.
4. Chronic Conditions: For chronic musculoskeletal conditions like lateral epicondylopathy and gluteus medius tendinopathy, PRP has shown some promise. However, the evidence is not strong enough to make definitive clinical recommendations.
Challenges and Limitations
- Heterogeneity of Studies: The studies on PRP therapy vary widely in terms of patient populations, PRP preparation methods, and outcome measures. This heterogeneity makes it difficult to draw definitive conclusions about its efficacy.
- Lack of Standardization: There is no standardized protocol for PRP preparation and administration, leading to variability in the concentration of platelets and growth factors. This lack of standardization affects the reproducibility of study results.
- Placebo Effect: The placebo effect can play a significant role in perceived improvements following PRP therapy. Blinded, randomized controlled trials are necessary to account for this effect and provide more reliable evidence.
Conclusion
While PRP therapy holds promise for treating various orthopedic conditions, the current evidence is insufficient to support its routine use in clinical practice. More high-quality, standardized research is needed to determine its true efficacy and establish clear guidelines for its application. Until then, clinicians should exercise caution and rely on evidence-based treatments with proven effectiveness.
Sources:
Additionally:
Prepared by:
Dr. Vasyl M. Shlemko, Orthopedic Surgeon
🇺🇦 Українською мовою:
Терапія збагаченою тромбоцитами плазмою (PRP) набула значної уваги останніми роками як потенційне лікування різних ортопедичних захворювань. Незважаючи на її зростаючу популярність, докази, що підтверджують її ефективність, залишаються непереконливими. Ця стаття має на меті надати всебічний огляд поточного стану доказів щодо PRP-терапії в ортопедичній хірургії, підкреслюючи відсутність надійних клінічних даних.
Що таке PRP-терапія?
PRP-терапія передбачає ін'єкцію концентрації власних тромбоцитів пацієнта для прискорення загоєння пошкоджених сухожиль, зв'язок, м'язів і суглобів. Процес включає взяття крові у пацієнта, її обробку для збільшення концентрації тромбоцитів, а потім ін'єкцію PRP у пошкоджену ділянку.
Поточні докази та висновки
1. Остеоартроз колінного суглоба: американська академія ортопедичних хірургів (AAOS) проаналізувала використання PRP при остеоартрозі колінного суглоба і дійшла висновку, що доказів недостатньо, щоб рекомендувати його рутинне застосування¹. У той час як деякі дослідження вказують на потенційні переваги, інші не показують значного поліпшення порівняно з плацебо або іншими методами лікування².
2. Травми сухожиль: дослідження PRP при травмах сухожиль, таких як ахіловий тендиніт, показали неоднозначні результати. Деякі дослідження повідомляють про покращення результатів, в той час як інші не виявили суттєвої різниці порівняно зі стандартними методами лікування². Варіабельність дизайну досліджень та методів підготовки PRP сприяє отриманню таких суперечливих результатів³.
3. Відновлення меніску: нещодавній огляд інтраопераційних ін'єкцій PRP для відновлення менісків виявив непереконливі докази їх ефективності. Деякі дослідження вказують на потенційні переваги з точки зору полегшення болю та функціонального відновлення, але інші не виявили суттєвих відмінностей порівняно з контрольними групами⁴.
4. Хронічні захворювання: при хронічних захворюваннях опорно-рухового апарату, таких як латеральна епікондилопатія та тендинопатія сідничного м'яза, PRP має певні перспективи. Однак докази недостатньо переконливі, щоб зробити остаточні клінічні рекомендації.
Виклики та обмеження
- Неоднорідність досліджень: дослідження терапії PRP широко варіюються з точки зору популяцій пацієнтів, методів підготовки PRP і показників результатів. Ця гетерогенність ускладнює формування остаточних висновків щодо її ефективності.
- Відсутність стандартизації: не існує стандартизованого протоколу підготовки та введення PRP, що призводить до варіабельності концентрації тромбоцитів і факторів росту. Відсутність стандартизації впливає на відтворюваність результатів досліджень.
- Ефект плацебо: ефект плацебо може відігравати значну роль у сприйнятті поліпшень після терапії PRP. Для врахування цього ефекту та отримання більш достовірних доказів необхідні сліпі, рандомізовані контрольовані дослідження.
Висновок
Хоча PRP-терапія є перспективною для лікування різних ортопедичних захворювань, існуючих доказів недостатньо для її рутинного застосування в клінічній практиці. Необхідні більш якісні, стандартизовані дослідження, щоб визначити її справжню ефективність і встановити чіткі рекомендації щодо її застосування. До того часу клініцистам слід проявляти обережність і покладатися на доказові методи лікування з доведеною ефективністю.
Посилання на джерела:
Додатково:
Статтю підготував:
Василь М. Шлемко, лікар ортопед-травматолог
